БУЛІНГ ТА ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО

НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

https://mon.gov.ua/ua/npa/deyaki-pitannya-reaguvannya-na-vipadki-bulingu-ckuvannya-ta-zastosuvannya-zahodiv-vihovnogo-vplivu-v-zakladah-osviti

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-stvorennya-bezpechnogo-osvitnogo-seredovisha-v-zakladi-osviti-ta-poperedzhennya-i-protidiyi-bulingu-ckuvannyu

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» запровадив нові механізми захисту дітей та жінок від домашнього насильства.

Поняття «домашнє насильство», його види

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Види домашнього насильства та їх ознаки:

• фізичне (заподіяння тілесних ушкоджень, незаконне позбавлення волі, мордування, залишення в небезпеці, ненадання допомоги, заподіяння смерті);
• сексуальне (будь-які діяння сексуального характеру, вчинені без згоди особи);
• психологічне (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняють невпевненість, нездатність захистити себе, шкоду психічному здоров’ю);
• економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів чи документів, перешкоджання в отриманні лікування, заборона працювати, примушування до праці, заборона навчатися).

На кого поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству?

Незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1. подружжя;
2.  колишнє подружжя;
3.  наречені;
4. мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);
5. особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;
6. особи, які мають спільну дитину (дітей);
7. батьки (мати, батько) і дитина (діти);
8.  дід (баба) та онук (онука);
9. прадід (прабаба) та правнук (правнучка)
10. вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);
11.  рідні брати і сестри;
12. інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);
13. діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;
14. опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;
15. прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

       Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Які існують заходи щодо протидії насильству?

• Терміновий заборонний припис стосовно кривдника (поліцією до 10 днів; лише у випадках домашнього насильства)
• Обмежувальний припис стосовно кривдника (судом до 6 місяців; у випадках домашього насильства)
• Взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (поліцією; у випадках домашього насильства)
• Направлення кривдника на проходження програми для кривдників (судом або за згодою; у випадках домашього насильства)

Що робити, якщо випадок насильства трапився?

Зверніться для зняття побоїв!

У разі, якщо Ви стали жертвою домашнього фізичного або сексуального насильства навіть якщо у Вас не має видимих ознак ушкоджень (наприклад синців чи подряпин), НЕГАЙНО вирушайте на прийом до лікаря у травмпункт/судово-медичного експерта, щоб своєчасно зафіксувати тілесні ушкодження і визначити ступінь їх тяжкості.

Корисні контакти для термінового звернення

• 102 – поліція;
• 103 - швидка допомога;
• 116 123, 0-800-500-335 - Національна гаряча лінія з протидії насильству та торгівлі  людьми (ГО “ЛаСтрада”).
• 1547 - Всеукраїнська гаряча лінія підтримки потерпілих від насильства (цілодобово)
• 0-800-213-103 – Єдиний контакт-центр безоплатної правової допомоги               

Що робити, якщо ви тривалий час страждаєте від насильства, але до поліції ви ще не готові звертатись?

Вам потрібна підтримка і допомога, у тому числі психологічна. Для цього у нас в місті працюють декілька служб.

Куди звертатись за допомогою у м. Кривий Ріг?

• Департамент у справах сім’ї, молоді та спорту:  пл.Молодіжна, 1;
• Комітети у справах сім’ї та молоді — при виконкомах районних у місті Кривому Розі рад:
• Криворізький центр соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді: 50076, м.Кривий Ріг, вул. Балакіна (Павла Глазового), 4-а ,тел.097-357-71-00;

Юридична допомога

Пам“ятайте, особи, постраждалі від домашнього насильства, мають право на призначення адвоката/юриста за рахунок держави.

Куди звертатись у такому випадку?

Криворізький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

• вул.Качалова, 2, тел. (098)040-83-70, (097)-531-97-96; (097)531-65-81
• вул. Героїв АТО, 30, тел. (097)139-88-57;
• вул. Станіслава Конткевича, 37, (067) 276-54-76;
• пр.Перемоги, 33а, тел.067-118-34-90

Особи, які постраждали від домашнього насильства, можуть отримати допомогу юристів для стягнення аліментів, розлучення, розподілу майна, представництва інтересів як потерпілої в кримінальній справі.

Телеграм-чати для підтримки осіб, які страждають від домашнього насильства:

Телеграм-чат «Правова допомога протидії насильству»
 https://t.me/Non_Violence_Bot

Чат-бот #ДійПротиНасильства https://t.me/police_helpbot

Якщо ви страждаєте від насильства, не мовчіть! Звертайтесь за допомогою!

Шановні батьки!

9 січня 2019 року набув чинності Закон України  №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Булінг (цькування) це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого. 

Типові ознаки булінгу (цькування) такі:   систематичність (повторюваність) діяння;

• наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за нявності);
• дії ябо бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Порядок подання та розгляду заяв
щодо випадків булінгу (цькування) у закладі освіти

• Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
• Заява подається завідувачу закладу освіти відповідно до Закону
  України «Про звернення громадян».
• Здобувач освіти, який став свідком булінгу у закладі, зобов'язаний
  повідомити про це вихователя, психолога або безпосередньо завідувача закладу освіти.
• Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов'язаний повідомити завіду закладу освіти про цей факт.
• Завідувач  закладу освіти має розглянути звернення.
• Завідувач  закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.
• Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв'язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
• Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
• Здобувач освіти може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда -
  Україна» з протидії насильству в сім'ї або із захисту прав дітей; до
  соціальної служби з питань сім'ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує завідувача закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Завідувач закладу освіти має розглянути таке звернення та з'ясувати всі обставини булінгу.
  

   

  

   

  

   

  

   

  

   

  

   

  

  

  

  Алгоритм дій реагування на випадки булінгу (цькування) 

  в КЗДО КТ №123 КМР

• Якщо педагог, інші працівники, батьки стали свідками булінгу (цькування) то вони мають повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась жертва булінгу чи ні.
• Після отримання звернення, відповідна особа інформує керівника закладу освіти у письмовій формі (заява) про випадок булінгу (цькування).
• Керівник закладу розглядає таке звернення та з’ясовує усі обставини булінгу (цькування). Надалі він скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) та окреслює подальші дії. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
• До складу комісії входять: педагоги, психолог, вихователь-методист, медична сестра, батьки постраждалого та «булера» (за згодою), керівник закладу та інші зацікавлені особи.
• У разі якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України.
• За будь-якого рішення комісії керівник закладу забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Процедура подання  та розгляду (з дотриманням конфіденційності)

 заяви про випадки булінгу (цькування)

в КЗДО КТ №123 КМР

1. Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора закладу освіти про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
2. На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок булінгу (цькування), де вказується інформація щодо джерела її отримання:

• Постраждалий чи свідок булінгу (цькування);
• Підозра про вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками;
• Достовірна інформація від інших осіб та часу:
• Як довго триває;
• Одноразовий конфлікт чи відповідні дії носили систематичний характер.

3. Відповідно до такої заяви керівник закладу освіти видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.
4. Наказом керівника закладу освіти пишеться наказ про створення Комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі педагогічних працівників, психолога вихователя-методиста, медичної сестри, батьків потерпілого та булера, керівника закладу, інших зацікавлених осіб.
5. Розглянувши письмову заяву, керівник закладу освіти скликає засідання  комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.
6. Комісія протягом однієї доби проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.
7. За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи на протязі однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальну поліцію), Службу у справах дітей.
8. Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.
9. У разі не визнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) із  заявою до  органів Національної поліції України.
10. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.
11. За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.

Процедура подання заяв про випадки булінгу цькування 

в КЗДО КТ №123 КМР

Педагогічні працівники зобов’язані повідомляти керівництво закладу дошкільної освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних,  інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Учасником освітнього процесу (педагогічні  працівники, батьки) на ім’я керівника освітнього закладу подається заява про випадок цькування.

Зразок заяви

Директору КЗДО КТ №123 КМР__________

                        П.І.Б. ______________________

                        від  кого __________________

ЗАЯВА

Доводжу  до  Вашого  відома,  що  останнім  часом  моя  донька (син), ПІБ, постійно зазнає морального та  фізичного тиску з боку (ПІБ образника).  Прошу  терміново  розібратися  в  ситуації що   склалася.

дата                                                                                       підпис