Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад(ясла-садок)№123"Криворізької міської ради
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Сторінка психолога

Вас вітає практичний психолог

КОЗАКОВА ІРИНА СЕРГІЇВНА

 

Моє кредо : "В кожній дитині сонце, тільки дайте йому світити!"

ОСВІТА: МАУП "ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ"

ГРАФІК РОБОТИ:

 

Понеділок - 8.00-12.00
Вівторок    - 8.00-12.00
Середа       - 14.00-18.00
Четвер     - методичний день
П'ятниця   - 8.00-12.00 

Головною метою роботи практичного психолога в дитячому садочку є збереження та зміцнення психологічного здоров'я дітей. 

Тому рада вітати всіх, хто зацікавлений  у всебічному і гармонійному розвитку особистості своєї дитини і тих - хто не байдужий до проблем, потреб і особливостей психічного розвитку дошкільнят.

 

ЗАВДАННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА:
1. Психологічний супровід навчально-виховного процесу дошкільного закладу;  
2. Психологічна адаптація новоприбулих дітей;  
3. Психологічний супровд обдарованих дітей;  
4. Психологічний супровід когнітивної сфери дошкільнят;                           
5. Визначення психологічної готовності дітей до школи; 
6. Психологічна просвіта та підвищення  психологічної компетентності вихователів, батьків ; 
7. Проведення корекційно-розвивальних занять з розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей;                                                       
8. Підвищення професійної компетентності практичного психолога.

Практичний психолог допоможе Вам відповісти на питання : про особливості поведінки дитини, скорегувати Ваш підхід до дитини, разом продумати стратегію дій в певній ситуації.

                           Шановні батьки!  
Якщо у Вас виникли питання , Ви можете звернутися за консультацією - кожної середи з 14.00 - до 18.00  ( 2 поверх)  - кабінет практичного психолога.

Під час карантину - за порадами, консультаціями і іншими питаннями прошу звертатися в особисті повідомлення , за посиланням: 

 

 

Як спокійно поговорити з дитиною  про коронавірус?
1. Тримайте під контролем власні емоції                                                                                         

 

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх. Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації. Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно".Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то  гіперболізує небезпеку в своїй уяві.

 

2. Станьте ініціатором розмови    

 

Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала. Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації. Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом. "Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків. Саме тому я  рекомендую зіграти на випередження. Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однолітків".

 

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус? 

 

Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан. Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття. Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову. Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію.  "Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це" рекомендую повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання. 

 

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно         

 

  Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку. Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися. "Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку. Гарне практичне правило – використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє". Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання – вони ще не готові це усвідомити. Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими. Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею. Якщо діти почнуть ставити якісь запитання – запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.

 

5. Продемонструйте свою підтримку                 

 

 Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці. Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків – її захищати. Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

 

6. Будьте чесними зі своїми дітьми        

 

 Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь."Чесність та прозорість є найважливішими. Тривога процвітає, коли щось приховується.  Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію" Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити"

 

7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію     

 

Яким чином це зробити? Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини. Це допоможе відчути почуття контролю."Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки.  Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби".

Поради батькам: "Як правильно поводитися з дитиною під час карантину в умовах ізоляції та зберегти своє та дитяче психологічне здоров'я!"

 

Переглянути можна за   посиланням  :

 

 Що таке булінг? Та чому потрібно про нього знати !

 Булінг (bullying, від анг. bully – хуліган, забіяка) – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. 

                                  Булінг буває:

 

  • ФІЗИЧНИЙ: штовхання, підніжки, бійки, стусани, ляпаси;
  •  

  • ПСИХОЛОГІЧНИЙ: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, жарти, ізоляція;
  •  

   ЯК ЗРОЗУМІТИ , ЩО ДИТИНА Є ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?

 

  • діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до закладу або ж можуть плакати, вигадувати хворобу
  • Вонине беруть участь у спільній діяльності, соціальних заходах.
  • Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно.
  • Дитина починає губити іграшки і речі. Коли ви їїзапитуєте, що трапилося - не може реалістичо пояснити.
  • Відсутність контакту з однолітками: немає друзів.
  • Психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції.
  • Обмальовані руки або специфічні малюнки
  • Бажання іти іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.

 

             ЧОМУ ДІТИ СТАЮТЬ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ?

 

  • Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
  • Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти - нещасна, хвора, росте без батька...Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу в дитячому садочку або школі.
  • Атмосфера в группі. Бувають колективи, створені самостійно або руками педагога, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

 

 

  •                   ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕССОР? 
    • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки; 
    • МАЄТЕ ПИТАННЯ? – Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів.
    • Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність.
    • Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою.
    • Зверніться до психолога  і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час перебування в садочку – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем. Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння! Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки. Якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг) батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.      
    •  
    •                                                                   
  •     ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ?                                 
  • Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
  • Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
  • Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
  • Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вихователь, керівництво закладу);
  • Повідомте керівництво ЗДО про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
  • Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ?
  • Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
  • Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
  • Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
  • Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
  • Повідомити керівництво ЗДО про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів щодо припинення цькування.

 

ЗНІМАЄМО СТРЕС ТА НАПРУГУ ЗА ДОПОМОГОЮ ПІСКУ

 

Пісочна терапія – це ключ до внутрішнього світу дитини, один з засобів виразити переживання, досліджувати світ, збудувати стосунки. Пісок – ідеальне розвиваюче середовище, де можна творити без страху, що-небудь зламати або зіпсувати.

Пісок дає  можливість обіграти з дітьми улюблену казку, а це в свою чергу розвиває комунікацію дітей, образне мислення, фантазію, впевненність. За допомогою піску можно вивчати літери та цифри, подорожувати різними світами.

 

В пісочних іграх діти природньо регулюють ігрову взаємодію. Вони самостійно вирішують конфлікти,сумісно долають труднощі,вчаться слухати і чути іншого. Так формується здібність до розуміння ближнього та співчуття. Мабуть саме тому сьогодні гра з піском стає найпопулярнішою в психологічній, психотерапевтичній та педагогічній практиці, як спосіб зняття напруги, спосіб спілкування зі світом та самим собою. В ній пісок, ніби символ життя Всесвіту, а наші діти, як оті піщинки, без яких Всесвіт неможливий.

 

ЗАНЯТТЯ: "ЗНАЙОМСТВО З ПІСКОМ. ВПРАВИ НА СТАБІЛІЗАЦІЮ ЕМОЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ" можете знайти за посиланням: 

 

 

Що таке емпатія? Та чому вона важлива?

 

 

Емпатія - це здатність сприймати точку зору іншого і регулювати власні емоційні реакції відповідно до цього. Емпатія сприяє емоційній стабільності, стійкості, покращує здатність долати труднощі , налагоджувати соціальні зв'язки та підвищує загальний рівень задоволеності життям.

12 способів навчити дитину емпатії

Подбайте про емоційну і фізичну підтримку Вашої дитини

Дослідження довели, що коли діти мають надійні відносини прив’язаності в родині, вони більш схильні до того, щоб почати піклуватися про інших дітей у складному становищі.

Дайте своїй дитині вдосталь фізичного контакту

 

Дослідження показують, що люди, яким вистачає обіймів, ніжних дотиків (ласки) та інших подібних фізичних контактів, відчувають підвищення рівня окситоцину. Це, як вважають дослідники, сприяє покращенню здатності розпізнавати, розуміти і відкликатися на переживання інших.

Ставтеся до дитини , як до особистості  з власною точкою зору

 

Це дозволяє сприймати унікальні погляди та емоції Вашої дитини без будь-яких неточних припущень або проекцій. Це також допомагає прийняти думку про те, що “цілком нормально приймати унікальні ідеї та прагнення інших людей, їх бажання, переконання, почуття та думки”.

Розглядайте з дітьми  життєві ситуації з позиції інших людей

Запитайте свою дитину про те, як вона гадає, що люди і персонажі відчувають у ситуаціях, в яких вони опиняються. Використовуйте реальне життя, книги та фільми як джерело інформації. Що відчувають герої і чому? Який їхній досвід призвів до того, що у них є такі почуття? Одне з досліджень показало, що діти, які обговорювали емоції героїв книги, виявляли більше схильності до емпатії, ніж діти, які просто читали книги і малювали.

 

Грайте в рольові ігри разом

В одному з досліджень дітей попросили зобразити складнощі старості (одягнувши окуляри для імітування поганого зору і рукавички для стримування дрібної моторики), і вони в результаті мали набагато більше співчуття до людей похилого віку. Просто запитати дитину: “як би ти себе почував/ла, якщо….” є не настільки ефективним, як запропонувати побути у вказаній ситуації під час гри.

Проявляйте емпатію до Вашої дитини тв навчайте її вирішувати проблеми навіть тоді , коли вона має негативні почуття 

 

Дослідження показують, що діти більш схильні проявляти емпатію до інших, якщо їхні батьки проявляють співчуття і підтримують їх весь час, а не тільки тоді, коли вони засмучені.

Поговоріть про те, що нам не завжди легко зрозуміти почуття інших людей

Можна поговорити з дитиною про таке: коли хтось засмучений, а у тебе все добре, тобі досить складно зрозуміти, що саме відбувається з цією людиною. Коли ваша дитина дійсно буде чимось засмучена, скористайтеся цією можливістю, щоб підкреслити, що ось саме ТАК відчуваєш, коли трапляється щось неприємне. Дійте, поки емоція ще “гаряча”.

 

Проявляйте емпатію до інших людей в присутності дитини

Показуючи Ваше розуміння поглядів інших людей і проявляючи співчуття до їхніх ситуацій, Ви моделюєте аналогічну поведінку Вашої дитини. Книги, фільми та реальне життя можуть надати можливості для демонстрації власної емпатії.

Поміркуйте разом про те, як наші почуття впливают на нашу поведінку 

Запропонуйте дитині пошукати зв’язок між тим, як вона відчувала себе нікчемною, коли отримала зауваження, і тим, як через дві години після цього вона назвала свого молодшого брата дурним.

Запропонуйте Вашій дитині подумати про те, що у неї є спільного з іншими дітьми

 

Дослідження показують, що діти більш схильні проявляти емпатію до тих дітей, які схожі на них. Якщо Ваша дитина сердиться на свого молодшого брата через те, що він створює багато шуму, розкажіть, що коли їй самій було три роки, вона також любила видавати безліч звуків під час гри.

Пояснюйте дитині соціальні передумови правил замість того , щоб погрожувати покаранням

Вчіть її, що не треба бити інших, тому що це “завдає болю іншим”, а не тому що за це вона дістане покарання. Розкажіть їй про наслідки крадіжки на прикладі жертви, а не про те, як “злочинці попадають до в’язниці”.

Привчайте свою дитину неупереджено сприймати світ

Поясність дитині, що інші діють певним чином із відповідних причин, враховуючи їх досвід, почуття, емоційні та фізичні потреби, а також особливі обставини.

 

 ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?

 

Вступ до школи - переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками і дорослими) , новим видом основної діяльності - навчальної , а не ігрової, як раніше. У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. 

       Це "кризовий період" у житті дитини 

Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному. Від 2-3 тижнів до 2-3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи , психофізіологічних особливостей та стану здоров'я). Вирішальну роль відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або "шкільної зрілості".

В ЧОМУ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ ШКІЛЬНА ЗРІЛІСТЬ?

ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ?

Відповіді на ці запитання Ви знайдете за посиланням 

https://www.facebook.com/100050672106832/videos/121505039548566/?id=100050672106832

План заходів спрямованих на запобігання та протидію булінгу у ЗДО №123 

 

 

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?/Files/images/image2.png

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо.Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело

  

 ❗ДО УВАГИ БАТЬКІВ

Небезпека в Інтернеті більша, ніж здається. Діти можуть не розуміти наслідків своїх дій, можуть вважати розвагою те, що призводить до катастрофічних наслідків.

Поговоріть зі своїми дітьми про небезпеку онлайн!
Нагадайте дітям про важливі правила користування Інтернетом і соціальними мережами.

☑Не спілкуватися з незнайомцями 
☑Не повторювати дії, які пропонуються в мережі

❗Поясніть, що «розваги» онлайн несуть небезпечні, а часом - невідворотні наслідки в реальному житті!